Що нас очікує у 2017?

Ну як було можна просити мене написати статтю-передбачення на 2017 рік у різдвяно-новорічне число журналу? У всіх прекрасний настрій, усе навколо в святочних ялиночках-рюшечках-бантиках – а я, як спорохнявіла Баба Яга, повинен вискочити з мітлою з-за кущів і лякати розслабленого читача своїми прогнозами на рік грядущий! А лякати є чим. Шкода, що нема кого. Шкода, що українське суспільство досі не може увірувати в крах 25-річного «державотворення». Шкода, що кращі люди цієї країни життям ризикують за те, що підлягає терміновому викорчовуванню.

Я сам боюся своїх прогнозів. Задовго до Революції я написав, що Янукович буде передостаннім президентом унітарної держави – так і сталося: зараз маємо порушену в території та устрої державу. Минулого року я написав, що будь-який новий Майдан матиме непривабливу фізіономію і буде названий інспірацією Кремля. А цього року я зумисне хочу написати щось таке, що мусить здійснитися. І ось що я напишу.

У 2017 році люди виразно зловлять себе на думці, що це тупик. Україна зразка 1991-2016 рр. повністю себе вичерпала. Система не може і не хоче саму себе зламати, а народ не здатен, не хоче і не може перезаснувати державу. Влада цього ніколи не забезпечить, тому що тільки ідіот демонтує самого себе. А народ – тим більше, бо він буде зайнятий утепленням вікон та фасадів, аби бодай якось вижити в країні комунального терору. 2017 рік буде роком фізіологічного виживання, роком Африки  у  центрі Європи, роком розіп’ятих надій на те, що ця держава здатна бодай щось зробити для людини, а не лише для себе.

У 2017 році відбудеться остаточна делегітимізація влади. Усе тому, що вона так нічого й не зрозуміла. Підтримка Порошенка ідентична підтримці Януковича 3 роки тому. Довіра до нинішнього парламенту з героями АТО така ж мізерна, як і до попереднього парламенту з Ганною Герман. Народ, на горбі якого стоїть ця влада, ще ніколи так не вірив у свою власну державу. Зневага до найвищої влади – та сама, що й напередодні Революції. І тому країна,  як ніколи,  впритул підійде до ритуальної помсти. 2017 рік буде роком шмагання держави народом, доведеним до стану остервеніння. Люди будуть змагатися між собою в ступені ненависті до істеблішменту, який є ультра заможним при жалюгідних стандартах життя для решти (якихось там) 90% населення.

У 2017 році на авансцену історії вийде та сама людина, яка рівно 100 років тому, у 1917-му, намутила таких ділов, що деякі суспільства ще й досі відхаркують. На авангард вийде знедолений, збіднілий, обкрадений, справедливо обурений, ображений люмпен, а люмпен аристократичним не буває. Основною народною емоцією буде злість. На всіх завгодно, крім себе самих, білих і пухнастих однотурових однорогів. 2017 рік буде розплатою за електоральне каліцтво великочисельного війська самодурів із правом голосу. Люди, які своїми голосуваннями останнє десятиліття тільки те й робили, що зміцнювали олігархат, нарешті дозріють до своєї місії бути чудовим деструктивом і руйнатором. Усі креативні, пасіонарні й творчі люди України, звертаюся до вас: уже відтепер починайте готуватися, що на авансцену вийде ваш антипод.

У 2017 році нам запропонують списаний матеріал.Усі нові політики будуть старими, тому що нових апріорі не може бути в країні, де є 5-відсотковий прохідний бар’єр і вибори через телевізор  та білборди. Виборець, навчений шустеріадами і телемарафонами, сидітиме, як олух, біля голубих екранів і вишукуватиме найкращих популістів. 2017 рік буде апофеозом популізму. В політику прийдуть ті, хто буде  говорити лише те, що від них хоче почути збідований виборець. На всю країну не знайдеться жодного адеквата, який прямим текстом повідомить країні звістку про її цивілізаційний крах, а значить, людей поведуть на нове коло підігрітих ілюзій про те, що в нас найкраща армія, найкращі дівчата, найкращі народні пісні, найкращі грунти і навіть бур’яни найкращі  у  світі. Популізм сягне таких розмірів, що люди залюбки проголосують за будь-якого вискочку, який за гроші олігархів пообіцяє перестріляти всіх олігархів. Люди ставляться до політиків, як до стелажа в супермаркеті: ось підійду і виберу собі когось на свій розсуд. Люди помилково називають це вибором. А насправді це є вибором менеджера супермаркету – це він виклав на стелаж саме цей товар і саме цього виробника, а не іншого. Люди думають, що вибирають, а насправді вони вибирають між тими, кого вже до них вибрав менеджер супермаркету. На касі знову буде черга.

У 2017 році Галичина почне прозрівати. Вона нарешті збагне, що поки вона хотіла єдиної країни,  – отримала «единую страну». Галичина роззирнеться навколо і побачить країну, напів ворожу до галицької ідентичності. Коли обертів набиратиме Опоблок і вічно зелена Юля – Галичина нарешті роздуплиться і зрозуміє, що це не вона заражає собою й своїм патріотизмом, а навпаки: це її заражають усіма хронічними болячками «единой страны». І тоді доведеться вкотре топити свій гнів у  пляшці патріотичної наливки, яку захочеться залпом випити і забутися ще бодай на рік.

У 2017 році відбудеться внутрішній водорозділ суспільства на два табори: ті, хто все розуміє, і ті, хто далі буде купуватися на формальну наявність синьо-жовтих кольорів. Ті перші усвідомлять доконечну необхідність створювати альтернативну Україну з мінімальною кількістю точок дотику з Україною реальною. Ті другі будуть далі вигукувати хороші гасла і воювати чужими життями. Ті перші стануть на шлях сепарації від власної держави, розуміючи, що вона стала спільним для всіх ворогом і рекетиром. Ті другі будуть навпаки – латану свитину знімати заради державного пуза, на яке вже ніщо не може налізти. Ті перші відчують спокусу піти у внутрішню еміґрацію, внутрішній екзиль. Ті другі захочуть узяти участь у загальнонаціональному конкурсі на кращу поразку. Ті перші усе прекрасно розумітимуть. Ті другі ненавидітимуть тих перших саме за це – за ясний, тверезий, непригладжений погляд.

У 2017 році я більше не даватиму нових прогнозів доти, доки ті перші нарешті не врятують мою країну.

• 2017 рік буде розплатою за електоральне каліцтво великочисельного війська самодурів із правом голосу.
• У 2017 році відбудеться внутрішній водорозділ суспільства на два табори: ті, хто все розуміє, і ті, хто далі буде купуватися на формальну наявність синьо-жовтих кольорів.