«Чого дурні – бо бідні, чого бідні – бо дурні»

Чули таке українське прислів’я? Кажуть, фольклор країни розповідає не лише про її історію, а й ілюструє сучасність. Напевно, саме тому 2017 року за рейтингом якості життя Україна посідає 132 місце. На хвилинку задумайтесь: Сирія на 140. Звісно, можна і далі описувати причини, пояснювати історичні ситуації, які це все спричинили, скаржитися на життя. Але я звикла по-іншому: критикуєш – пропонуй. Тому, наведу рейтинг ключових ознак психології бідності, які везуть свого власника вниз у ліфті фінансової стабільності до мізерних прибутків. Пропоную кожному взяти олівець і щиро самому собі зізнатися – а де тут про мене?

1. Бідні люди завжди нарікають – на державу, батьків, школу. Їм не дали, не навчили, не допомогли. Питання «а що ТИ зробив, щоб було краще?» викликає у них повний ступор.
2. Вони не вважають себе причетним до власного життя. Як ті «почекуни» – сидять і чекають, коли видадуть зарплату, виплатять субсидії, помре бабця, і дістанеться у спадок квартира. Ходять на співбесіди і просять не влаштовувати їх на роботу, бо заберуть субсидії чи втратяться виплати по безробіттю. Їм «вигідніше» не працювати, ніж працювати.
3. Бідні люди шукають як зекономити, не дозволяють собі дорожчих продуктів, одягаються у секонд-хенді. І тут мова йде не про розумну ощадність, а про те, що такі люди не дозволяють собі чогось більшого, кращого, дорожчого. А гроші – це енергія. І як тільки починаєш скнарити – перекриваєш потік. І навпаки – дозволяєш собі дещо більше, ніж раніше – приходить більше. А їм достатньо малого – відпустки десь під Одесою, одягу з Краківського ринку, пива у місцевому генделику. А все, що більше, – безцільна розкіш, за яку вони не пропустять можливості поганьбити на лавочці коло дому під насіння і пиво своїх сусідів, однокласників і знайомих. Всіх тих, хто пролітає повз них на дорогих авто і поспішає на 10-ту за день бізнес-зустріч.
4. Вони не звикли ділитися і щось віддавати нужденним, бо вважають себе найбіднішими – так виглядає жадібність. Вважають, що їм усі винні. Благодійність для них не спосіб поділитися, а навпаки спосіб заробити. Цілком зосередившись на грошах, психологічно бідні не бачать головного − навіть не маючи матеріальних ресурсів, можна віддавати інші: час, любов, увагу, свої вміння. Вони не усвідомлюють, що з часом саме це може допомогти фінансово.
5. Усіх бідних людей пов’язує один базовий стереотип – «гроші заробляються важко» або його похідні – «якщо в тебе немає багатих батьків (чоловіка, коханця), ти не зможеш заробити», «гроші брудні», «багаті люди – аморальні, бездуховні, грішні» тощо.
6.  Їхнє оточення думає і діє, як вони. Якщо у когось з’являється здорова думка лишитись того болота – крутять пальцем біля скроні – здурів зовсім. Вирватися з такої павутини надзвичайно складно.
7.  Сором’язливість – натура бідняків. Вони бояться заявити про себе і свої бажання, говорити голосно і виділятися, не впевнені у своїх можливостях, ніколи не ризикують.
8. Бідні розраховують лише на ресурси власного тіла (скільки зроблю, знаю, можу – стільки маю), власну зарплату тощо. Їм невтямки, що ресурси людини вкрай малі, а ресурси команди – необмежені.
9. Сприймають фінанси надто приземлено. Забувають, що істинна цінність грошей не в папірцях і сумах, а в можливостях, які вони дають. Гроші для них – самоціль.

Маю надію, що більшість пунктів залишились без галочок, і це точно не про вас. Та все ж пам’ятайте – багаті люди роблять багато помилок, і мудрість у тому, щоб визнавати їх, змінюватися і рухатися далі, а не плакати над розбитим коритом. Тому посміхаємось, даємо собі другий шанс, дозволяємо собі заробляти і примножувати фінансові потоки. Адже, якщо багатшими стаємо ми, багатшою стає і Україна.

Автор: Оксана Шахова

психолог, ведуча трансформаційних ігор, тренер