«Чого дурні – бо бідні, чого бідні – бо дурні»
Чули таке українське прислів’я? Кажуть, фольклор країни розповідає не лише про її історію, а й ілюструє сучасність. Напевно, саме тому 2017 року за рейтингом якості життя Україна посідає 132 місце. На хвилинку задумайтесь: Сирія на 140. Звісно, можна і далі описувати причини, пояснювати історичні ситуації, які це все спричинили, скаржитися на життя. Але я звикла по-іншому: критикуєш – пропонуй. Тому, наведу рейтинг ключових ознак психології бідності, які везуть свого власника вниз у ліфті фінансової стабільності до мізерних прибутків. Пропоную кожному взяти олівець і щиро самому собі зізнатися – а де тут про мене?
- Бідні люди завжди нарікають – на державу, батьків, школу. Їм не дали, не навчили, не допомогли. Питання «а що ТИ зробив, щоб було краще?» викликає у них повний ступор.
- Вони не вважають себе причетним до власного життя. Як ті «почекуни» – сидять і чекають, коли видадуть зарплату, виплатять субсидії, помре бабця, і дістанеться у спадок квартира. Ходять на співбесіди і просять не влаштовувати їх на роботу, бо заберуть субсидії чи втратяться виплати по безробіттю. Їм «вигідніше» не працювати, ніж працювати.
- Бідні люди шукають як зекономити, не дозволяють собі дорожчих продуктів, одягаються у секонд-хенді. І тут мова йде не про розумну ощадність, а про те, що такі люди не дозволяють собі чогось більшого, кращого, дорожчого. А гроші – це енергія. І як тільки починаєш скнарити – перекриваєш потік. І навпаки – дозволяєш собі дещо більше, ніж раніше – приходить більше. А їм достатньо малого – відпустки десь під Одесою, одягу з Краківського ринку, пива у місцевому генделику. А все, що більше, – безцільна розкіш, за яку вони не пропустять можливості поганьбити на лавочці коло дому під насіння і пиво своїх сусідів, однокласників і знайомих. Всіх тих, хто пролітає повз них на дорогих авто і поспішає на 10-ту за день бізнес-зустріч.
- Вони не звикли ділитися і щось віддавати нужденним, бо вважають себе найбіднішими – так виглядає жадібність. Вважають, що їм усі винні. Благодійність для них не спосіб поділитися, а навпаки спосіб заробити. Цілком зосередившись на грошах, психологічно бідні не бачать головного − навіть не маючи матеріальних ресурсів, можна віддавати інші: час, любов, увагу, свої вміння. Вони не усвідомлюють, що з часом саме це може допомогти фінансово.
- Усіх бідних людей пов’язує один базовий стереотип – «гроші заробляються важко» або його похідні – «якщо в тебе немає багатих батьків (чоловіка, коханця), ти не зможеш заробити», «гроші брудні», «багаті люди – аморальні, бездуховні, грішні» тощо.
- Їхнє оточення думає і діє, як вони. Якщо у когось з’являється здорова думка лишитись того болота – крутять пальцем біля скроні – здурів зовсім. Вирватися з такої павутини надзвичайно складно.
- Сором’язливість – натура бідняків. Вони бояться заявити про себе і свої бажання, говорити голосно і виділятися, не впевнені у своїх можливостях, ніколи не ризикують.
- Бідні розраховують лише на ресурси власного тіла (скільки зроблю, знаю, можу – стільки маю), власну зарплату тощо. Їм невтямки, що ресурси людини вкрай малі, а ресурси команди – необмежені.
- Сприймають фінанси надто приземлено. Забувають, що істинна цінність грошей не в папірцях і сумах, а в можливостях, які вони дають. Гроші для них – самоціль.
Маю надію, що більшість пунктів залишились без галочок, і це точно не про вас. Та все ж пам’ятайте – багаті люди роблять багато помилок, і мудрість у тому, щоб визнавати їх, змінюватися і рухатися далі, а не плакати над розбитим коритом. Тому посміхаємось, даємо собі другий шанс, дозволяємо собі заробляти і примножувати фінансові потоки. Адже, якщо багатшими стаємо ми, багатшою стає і Україна.

Автор: Оксана Шахова
психолог, ведуча трансформаційних ігор, тренер





