Більшість громадян переконані, що нам потрібні “радикальні зміни”, оскільки “країна рухається у хибному напрямку”. Згідно з соціологічними даними групи “Рейтинг”, таких виборців понад 73%. Лише 15% вважають, що стан справ у країні “в межах норми”.

За результатами вересневих опитувань, українці вважають, що двигуном “радикальних змін” може стати шоумен Володимир Зеленський. Він, до речі, займає друге місце після Юлії Тимошенко. Зеленський не має досвіду державного управління, однак імітує такий досвід у комедійному серіалі “Слуга народу”. Втім, це далеко від реалій політики -  високих тарифів на комунальні послуги, зростання бідності та військової агресії Росії на Донбасі.

Симпатії до шоумена свідчать про те, що телевізор і надалі відіграє важливу роль у формуванні електоральних вподобань українців. Люди уявляють собі політику так, як це подано у серіалі.

Пані Тимошенко такий передвиборчий спаринг вигідний. У будь-якому випадку вона виглядатиме солідніше на фоні Зеленського, який крім комедійних виступів нічого путнього не запропонував. Натомість, Тимошенко показує свій “Новий курс”.

Антирейтинг поки незмінно очолює Петро Порошенко. Під час виступу у Верховній Раді України, Порошенко коротко окреслив напрямок, із яким буде йти на другий строк. Це сильна армія, незалежна Церква та поглиблення євроатлантичної інтеграції. Чи допоможе це йому збільшити рейтинг? Поки динаміки позитивної не бачимо. Йому та команді слід попрацювати, щоб змінити антирейтинг на позитивний. За таких умов, Тимошенко може далі цементувати свої лідерські позиції. Однак виборча кампанія завжди несе елементи непередбачуваності. Не слід “списувати” конкурентів - наприклад, Анатолія Гриценка та Опозиційний блок.

У таборі колишніх регіоналів йде боротьба за першість. Активно обговорюється єдина кандидатура на участь у президентських перегонах. Довго чекати не доведеться. Серйозний фактор впливу на цей табір має Віктор Медведчук. Кум Путіна, схоже, серйозно налаштований на повернення в українську політику. Медведчук навряд чи піде в президенти, а депутатський мандат – вже щось. Із Рабіновичем та партією “За життя” це цілком реально. Тому реванш проросійських сил не фантастика, але можлива реальність. Проте якою буде підтримка? Час покаже.

Важливо зазначити, що українці декларують серйозний запит (42%) на “нові обличчя” у парламент. Це свідчить про те, що їх не влаштовує робота політиків у владі та опозиції. Це, звісно, окрилює партії, які вперше братимуть участь у парламентських виборах або не потрапили до Верховної Ради 2014 року.

Головний виклик для політиків всіх рангів і “кольорів” залишиться незмінним: дати відповідь на питання – як завершити війну? Припинення військових дій на Сході України – основна вимога респондентів (66%) до майбутнього Президента України. Кому довірять українці виконувати цю складну місію - складно оцінити, адже поки жоден кандидат чи партія не представили таких сценаріїв. Перевагу в цьому сенсі має чинний президент - у його руках влада, комунікація з міжнародними партнерами, мандат вести переговори.  

Новообраний президент не зможе завершити війну самостійно. Йому потрібен буде парламент, який підтримуватиме політику гаранта та національні інтереси нашої держави. Консолідована позиція Президента та Парламенту – запорука швидкого просування реформ та безпеки країни.

Для реалізації якісного вибору та формування майбутньої влади, громадянам потрібно побачити програми головних кандидатів у президенти та партій. Суспільство повинно мати вибір, а якість програм кандидатів пізнається лише в дискусії між ними, де кожен наводитиме свої аргументи. Так це працює у розвинених демократіях. Відсутність дискусії та реальних програм кандидатів призводить до параду популістів і хаосу, що, врешті решт, приведе до влади тих, хто буде виконувати програму інших - “спонсорів” чи інших держав.

Якщо новий Президент матиме більшість у парламенті, матиме “зелене світло” для впровадження свого курсу. В протилежному випадку, Президент буде слабким і першість у процесі матиме глава Уряду.

 

Тарас Семенюк,
політичний експерт

НАШІ ПАРТНЕРИ