Фіналісти грандіозного проекту “Українська пісня” поділилися з читачами РІА-Львів своїми шкільними спогадами. Дізнайтесь, хто був відмінником, а хто часто прогулював уроки, а також які капості робили майбутні зірки шоу-бізнесу своїм вчителям.

 

Eromin

У школі я не був відмінником. Улюбленим предметом була історія - її вів дуже класний вчитель, який зрозуміло подавав матеріал і його завжди було цікаво послухати. Найяскравіший шкільний спогад - гучні вечірки вдома: коли батьки їхали за кордон, ми влаштовували круті тусовки з однокласниками і громили все в квартирі. Досі дивуюся -ми гуляли до півночі і сусіди жодного разу не викликали поліцію, дуже адекватно реагували.

 

Panchyshun

Якщо говорити правду, то школу я не дуже любив, бо відправили мене туди у 6 років. Як на мене, було трохи зарано. Пам’ятаю, дуже не хотів зранку вставати, бо любив довго спати. Не шанував математику - завжди були самі “трійки”. Більше подобались англійська, німецька. У старших класах, ми з однокласниками виробили свою схему списування. Але школу мені так і не вдалось полюбити, бо хотів займатись музикою і вже у 9 класі рахував дні до вступу до музичного училища.

 

Lumiere

(соліст Роман Веремейчик)

Я був слухняною дитиною і зразковим учнем, але пригадується одна весела історія. Одного разу ми вирішили забрати м'яку частину, на яку сідають, із крісла вчительки. Вона завжди засувала стілець під стіл і ніколи не дивилась на стілець - одразу відсувала та сідала. От ми з другом зняли цю м’яку штуку та заховали на підвіконні за шторами. Відповідно до мого задуму, вчителька мала всістися у  стілець. Але в останній момент, коли вона зайшла, привіталась і витягнула стілець, мій друг не витримав та крикнув “нііііііі!”. Вона дуже здивувалася, але витівка не вдалася. Що ж, нам, принаймні, не влетіло.

 

Tolo4nyi

Мені здається, усі любили ходити до школи. Особисто для мене школа -  період становлення. Якщо казати про музику, то вже у 9 класі почав співати і грати на гітарі. Старшокласники не ображали, бо у мене був старший брат, а це великий плюс. Я був дуже спокійною дитиною, яку ніхто не зачіпав, а ще часто брав участь у різних шкільних заходах.

 

Julinoza

Ця історія вже не про школу, але вона чи не найяскравіша з тієї пори. Було це в Одесі на початку першого курсу, коли я вирішила прогуляти залік. У квартирі, куди майже ніхто не заходив, була виставка картин. Ми пішли і застрягли там на 5 днів, бо знайшли у квартирі фортепіано. Ми джемили, грали і я усім говорила, що мені потрібні музиканти, а найбільше - драмер. Чоловік, який був головним у цій квартирі, вирішив влаштувати майстер-клас із гри на ударних і подзвонив усім знайомим барабанщикам Києва та Одеси. І ось я дивлюсь на них і розумію, що є один джазовий - такий як треба. Разом із нашою скрипалькою ми вийшли на той “магічний” балкончик і сказали, що він “мусить бути нашим героєм” і через два дні грати з нами на фестивалі. Він погодився і це були найпродуктивніші дні.

 

Анна Петраш

Зі школи є дуже багато різних спогадів. Поділюся одним. Якось ми з подругою залишилися трохи пізніше після уроку фізкультури в спортивному залі. Коли ми вже йшли звідти, зайшла прибиральниця. Вона віником брала з відра воду і окроплювала зал. Це треба було бачити! Ми сміялись просто до сліз. Зразу згадалась Пасха - як священик кропить кошики.

                                                   

Тетяна Гудзовська

НАШІ ПАРТНЕРИ