Секс, піхва, менструація — досі шепочете ці слова коло дітей? Табу на теми статевого життя поступово змінюють свій статус. Та в деяких сферах досі залишилися радянські методи виховання. Що сьогодні відбувається на статевій освітній арені в Україні? Від чого залежить сексуальна орієнтація? Чому вчать у Європі на уроках зі статевого виховання? Тримайте дітей ближче до сторінок - нам є що розповісти.

“Відверта розмова про це”: заборонити не можна показувати

Нещодавно українців шокував вихід дитячої книжки “Відерта розмова про це”. Його можна вважати підручником із людської сексуальності. У розповідях дітям про їх же організм, здавалося б, немає нічого поганого. Та критики й деякі батьки знайшли в книзі моменти, розмови про які в Україні не є загальноприйнятими. Найбільш обурливими для публіки стали сторінки про гомосексуальність. Але в книзі ви не побачите фраз на кшталт “коли дівчинка любить дівчинку — це нормально” або “хлопці-геї — круті, підтримуйте їх”. Натомість, є рядки про факт існування таких людей і необхідність поваги до них.

Окрім питання сексуальної орієнтації, деяких людей (навіть політиків, які виступали на трибуні ВРУ із гнівними промовами на цю тему) занепокоїли розділи про сам секс. І не дивно, адже це перша дитяча книжка в Україні, у якій намальовано, як пеніс входить у піхву. Та чи матиме це негативний вплив на дітей? І чи буде він більшим за вплив часом агресивної “вулиці”, телебачення чи Інтернету? Що є більшим злом - дізнатися “про це” із книжки в дитинстві чи на прийомі у венеролога в підлітковому віці? Питань більше ніж відповідей.

Сексуальна освіта в Україні сьогодні: є чи немає?

Якщо говорити про сексуальну освіту в школах у порівнянні із аналогічною європейською практикою, в Україні її фактично немає. Де дітям про секс та репродуктивну систему починають розповідати з 4 років (Нідерланди, Фінляндія), а статеве життя у цих країнах молодь починає у середньому в 17 років.

За даними МОЗ у 2016 році 118 дівчаток у віці до 14 років стали матерями, 5700 підлітків 15–17 років народили дітей.

Проте, не варто вважати відсутність вивчення сексуальної грамотності в Україні єдиною причиною ранніх вагітностей. У США та інших країнах теж є проблема дитячого материнства й одночасно впроваджена сексуальна освіта.

Офіційна концепція сексуальної освіти в Україні відсутня. Але є програми занять із біології, основ здоров’я та етики, у яких заплановані теми роботи репродуктивної системи, гігієни, статевих захворювань. Та теми, пов’язані із сексом, мають негативне спрямування: хвороби, що передаються статевим шляхом, згвалтування, насилля тощо.

У 8 класі вивчають ризики ранніх статевих стосунків.
У 9 класі говорять про будову статевої системи.

Олександра Яропуд,

вчителька біології у старших класах

Уроки сексуальної освіти в навчальній програмі є обов‘язковими. Дуже часто цих тем уникають і батьки - чи то від невміння пояснити, чи від браку знань, а все ж цікавість дітей не зменшується. Щоб вони отримали достовірну інформацію і склали правильне бачення про себе і свою природу, потрібно проводити відповідні уроки. Як на мене, знання фізіології недостатньо - доречна співпраця ще й з психологом, так як тема делікатна. Я - учитель біології у старших класах. У навчальній програмі є декілька уроків на відповідні теми. Інформацію школярі сприймають цілком як дорослі люди (це я порівнюю з тим часом як навчалась я), але цих уроків мало, і спрямовані вони більш на вивчення анотомії та фізіології.

 

 

 

Лілія Карденас,

психолінгвіст

 

Мені здається, потрібно насамперед обговорювати з молодим поколінням, що таке кохання, і яку роль воно відіграє у сфері людських взаємин і нашої цивілізації. Що стосується специфічних знань про статеві органи та стосунки, цю тему потрібно обговорювати у світлі ширшої теми кохання. Якщо ми не будемо обговорювати, вони дізнаються про все з інших, і дуже ймовірно, “не чистих” рук. І в них може скластися дуже викривлене уявлення, яке не принесе їм нічого, окрім шкоди.

 

Що необхідно змінити?

Як це часто буває, хорошим прикладом є досвід Європи. У 2010 р. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я опублікувала “Стандарти сексуальної освіти в Європі”, де викладена загальна концепція та аргументована важливість впровадження стандартів. Україна, до речі, не взяла до уваги цей документ.

У публікації ВООЗ можна виділити кілька важливих моментів:

  1. Послідовність

Необхідно розробити навчальні програми по роках навчання (класах), щоб діти отримували необхідну та доречну, зважаючи на вік, інформацію.

  1. Підготовка вчителів

В Україні відсутня профільна підготовка спеціалістів, які проводять виховні уроки на делікатні теми. Відповідно, ефективність таких занять не є високою.

  1. Моніторинг та оцінка

Перевірка прогресу реалізації нових програм навчання так само необхідна як і їхнє впровадження.

  1. Популяризація програми сексуальної освіти

Це і донесення батькам важливості говорити з дітьми “про це”, і співпраця із медичними закладами та ЗМІ, і загальнонаціональна поінформованість.

 

Генадій Шкляревський,

профессор Бард Колледжу, США

Як ми бачимо, сьогодні сексуальною освітою дітей та підлітків займаються, здебільшого, батьки. Можливо, це більш дієво, ніж заняття у школах. Бо в когось уроки статевого виховання починались із підсмішковування після слів “ебонітова паличка”, а закінчувалися зустрічами з представниками компаній, що рекламували прокладки й щось розповідали про менструацію. Та колись пострадянський період мине, тема сексу вийде із зони “табу”. Хоч проблема сексуальної освіти в Україні не є найголовнішою, турбує вона багатьох українців.

Здебільшого теми “про це” вчителі дають на домашнє опрацювання. І тут підключаються батьки, якщо вони не зробили цього раніше. Ми провели невеличке опитування серед тих, хто виховує дітей у віці від 11 до 16 років. Питали про те, які бесіді вони проводять із дітьми на тему сексуальності. Позиції та думки сучасних матусь і татусів порадували. Більшість із них вважає за необхідне постійно говорити з дітьми про їхню репродуктивну систему, сексуальні (та не дуже) стосунки. Деякі навіть робили окремі тренінги для всього класу, де вчились їхні малюки, запрошували психолога. І це ефективний метод, адже учасників зазвичай менше, ніхто не ставить оцінки, можна на листочку анонімно написати запитання, та й атмосфера більш легка для сприйняття, ніж у школі.

Зараз уряд працює над антидискримінаційними правками в шкільній літературі. Та це викликає занепокоєння у суспільстві, адже зміни можуть стосуватися одностатевих стосунків. Декан педагогічного університету ім. Драгоманова Ганна Турчинова висловила думку, що “нові підручники можуть змінити сексуальну орієнтацію дитини”. Твердження сумнівне, адже анатомія доводить, що на гетеро- чи гомосексуальність впливає тільки природа. З якою орієнтацією народився, із такою живеш.

Жодні книжки чи фільми про любов геїв або лесбійок не змінять сексуальних уподобань вашої дитини.

Сексуальна освіта молодим українцям необхідна, щоб відкрити їм очі на те, що таке секс насправді, і навчити молодь повазі до протилежної статі, що в майбутньому сприятиме формуванню здорового ставлення до партнера та усвідомленню ролі інституту сім’ї, яку наразі ми продовжуємо втрачати.

А ви вже відучили свою дитину називати пеніс “пісюнчиком”?

 

Досліджувала Єва Висоцька

НАШІ ПАРТНЕРИ