РІА -довідка

PANCHYSHYN – український гурт, який грає у жанрі електропоп. Заснований у листопаді 2015 року – тоді був офіційно представлений перший сингл “City”. Згодом з’явилися “Дівчина”, “Щастя моє”, “Ти робиш мене кращим”, “Ти і я”.

Остап Панчишин - засновник і фронтмен гурту, мультиінструменталіст, автор музики, тексту та аранжування.

Кліпи: “Ти робиш мене кращим”, “Люди”.

 

Ми поспілкувалися із талановитим львівським музикантом про творчість, плани, портрет ідеального слухача, важливість дружби та музику поза політикою.

Остапе, Ви - засновник PANCHYSHYN. Втім, це гурт, а не сольний проект. То хто головний?

- У нас президентсько-парламентська республіка, якщо метафорично. Оскільки я є автором та засновником, останнє слово - за мною. А кожен учасник завжди має право вибору - погоджуватись з умовами чи ні.

 

Для кого грає PANCHYSHYN? Хто Ваші слухачі?

- Творимо свою музику для кожного, хто готовий її слухати. А якщо серйозно, то мені складно відповісти. Я не знаю вікової групи, гендерної приналежності та інших основних критеріїв, за якими визначають цільову аудиторію. Якщо робити висновки, виходячи з того, які люди приходять на концерти, можу сказати, що наші слухачі – дуже позитивні та життєрадісні люди, для яких слово “романтика”  -це, в першу чергу, про увагу до близької людини.

PANCHYSHYN слухають люди, які не бояться висловлювати свої почуття та демонструвати їх; люди, які щиро вірять у найкраще в собі і кожному з нас. Вони знають, що справжня любов – це не про страждання, а про радість, щастя та найбільше задоволення – ділити з коханою людиною своє життя, підтримувати її, радувати, бути другом, дарувати і отримувати навзаєм найкраще.

Тому я не співаю про любовні страждання - просто не пам’ятаю як це.

 

А для кого б гурт ні за що не погодився виступати?

- Для організацій та проектів, які виступають ПРОТИ чогось. Ми не воюємо проти будь-чого відмінного від нас: релігії, національності, країни, сексуальної орієнтації, гендерної несправедливості, політичних переконань, ставлення до тварин, світогляду тощо. Натомість ми завжди готові підтримати будь-яку гуманну ідею ЗА: свободу віросповідання, права сексуальних меншин, жінок, дітей, тварин, конструктивні соціальні проекти та реформи, екологічні ініціативи тощо. Єдине складне і неоднозначне питання - підтримка політичних сил. Це “ні” у 99% випадків.

 

Чи є у планах експерименти з жанрами?

- Вся моя творчість – суцільний експеримент та пошук. Можливо, для когось це не надто очевидно, а я точно можу сказати, що навіть за останній рік підхід до написання пісень та створення аранжувань дуже змінився. Я постійно шукаю нові звуки, обробки, плагіни, освоюю нові програми і створюю власні семпли. Зараз експерименти привели від класичного звучання рок-музики до її більш електронної версії. У юності я вірив, що музика справжня, коли записана виключно на живих інструментах (гітара, бас, барабани, клавіші, скрипки). Тепер розумію, наскільки різноманітною і цікавою може бути творчість, якщо не створювати собі зайвих рамок і пробувати все, що дає нам технічний прогрес.

 

- А як щодо відео? На який сингл нам чекати кліпу?

Наступною очікує візуалізації “Дівчина”. Знімати відео буде мій рідний брат – художник, кліпмейкер і музикант Лесь Панчишин. Тут мені дуже пощастило: в команді є людина, роботі якої я довіряю на 100%. Щодо локації, то можу сказати - будемо знімати у Львові.

 

- У гурту є якісь особливі традиції або звички? Що робите перед виходом на сцену?

Якихось особливих ритуалів немає. Всі учасники колективу –  професійні музиканти, для яких сцена таке ж звичне робоче місце як для більшості людей офіс. Зрештою, я взагалі не забобонний. Єдина обережність – не розказувати про важливі та серйозні плани, доки вони не збудуться. Але це не про забобони, а про елементарну приватність та особистий простір. Взагалі забобони – це похідна від страху та невпевненості перед майбутнім, яке неможливо передбачити чи контролювати. Це часом дратує, але я розумію необхідність вчитися приймати життя як воно є.

 

- Хто із закордонних бендів чи виконавців є взірцем для гурту?

Мої музичні смаки, а відтак і джерела натхнення є досить різноманітними – слухаю музику різних напрямів, стилів та часів. Це і класична музика, і рок 70-х, етно, хіп-хоп, електронна та альтернативна музика. Якщо вже говорити про мій особистий топ, то в моєму iTunes найчастіше можна почути Thirty Seconds To Mars, Bruno Mars, The Carters, Woodkid, The Weeknd, One Republic, Sting, MuteMath, Marylin Manson, Fink, Jack White, Jamiroquai.

 

А головний музичний критик фронтмена PANCHYSHYN - ...?

- Майже всі люди з мого оточення. Маю цілу сім’ю критиків та радників і ще таку ж кількість друзів музичної професії. Справді, мені постійно хтось щось радить. Уважно слухаю, але здебільшого роблю по своєму. Найбільший шанс вплинути на результат моєї роботи мають декілька людей: тато (бо він також музикант і учасник гурту – бас-гітарист), брат (також учасник гурту – грає на семплах), мій друг Мар’ян (директор студії, де записуємо пісні) та дружина - вона частіше за всіх знаходиться поруч і має гарний смак.

 

Якими словами Ви б описали свою музику?

- Любов – головна тема моєї творчості і я насправді люблю те, що роблю; гармонія - хороша музика зобов’язана до неї прагнути; щирість - неможливо творити щось вартісне, не відчуваючи цього серцем; глибина - любов тема вічна і про неї завжди є що сказати.

 

Що, на Вашу думку, є успіхом для музиканта?

- Все просто – коли на твої концерти починають приходити не тільки друзі. Це говорить про певний локальних успіх. Можливо, навіть популярність. А коли мої друзі та шанувальники з різних куточків країни присилають відео як мої пісні звучать на різних радіостанціях у різних містах нашої країни – для мене це успіх. Колись я міг тільки мріяти про таке! А тепер вже можна починати мріяти зібрати на сольний концерт Олімпійський та Арену Львів. До речі, на Арені ми будемо грати 18 серпня у рамках телепроекту Українська пісня.

 

На вашу думку, музика може існувати поза політикою?

- В ідеалі - мусить. Як і будь-яке мистецтво. Музика покликана відкривати найкраще в людях, дарувати їм радість, спокій, натхнення та сили. Де ж тут про політику? Принаймні не про сучасну українську. Та ми живемо в такій реальності, де дуже часто одне переплітається з іншим. Не тому, що політика як явище заслуговує достойного музичного супроводу.  Просто політичні події є частиною нашого життя, а життя не може не викликати емоцій - хороших і не дуже. Музика - інструмент, який проникає найглибше і найлегше. Шкода тільки, що такі сильні інструменти часто потрапляють не в ті руки. Я би не хотів об'єднувати музику і політику, але і розділити їх, напевне, вже неможливо.

 

Петро Ткачишин, Яна Ковальчук

НАШІ ПАРТНЕРИ