Австрійська преса не шкодує компліментів українській співачці, називаючи її "родзинкою опери", захоплюючись проникливим голосом і драматичним алантом. Харизматичну вокалістку запрошують до участі в різноманітних проектах для виконання класичних творів Генделя, Моцарта і Шуберта, на прем'єрні постановки музики сучасних авторів. Це все – про чарівну, завжди усміхнену львівянку Наталію Степаняк. Про арію і чардаш босоніж у штаб-квартирі ООН, місію українця за кордоном, освітній фестиваль і сольний концерт - в ексклюзивній розмові.

 

Наталю, нещодавно Ви виступали на Тижні України в ООН. Що це була за подія?

Тиждень України у Віденському Відділенні ООН організував Український клуб спільно із Постійним представництвом України при міжнародних організаціях у Відні задля популяризації української культури, науки та митців. Мене запросила голова УК Соломія Омелян. До того ми вже кілька разів співпрацювали на менших імпрезах, а в листопаді Соломія запросила відкривати Тиждень України.

Знаю, що під час закриття Тижня Ви станцювали босоніж. Так було задумано? Чи то імпровізація?

Після концерту-відкриття я думала, що вже все. Раптом телефонує Соломія: “Наталю, завтра в нас закриття. Буде фешн-шоу - приїдуть Олена Даць, Любов Чернікова, Роксолана Богуцька. Треба, щоб ти виступила”. Я програму не готувала, ще й Соломія каже, що не буде ні оркестру, ні роялю і я би мала заспівати акапельно. Вирішила пошукати “мінусовки” українських пісень або арій. Нарешті знайшла пісню, яку завжди хотіла заспівати, - “На вулиці скрипка грає”. Оскільки раніше її не співала, в таксі доучувала слова. Заспівала спочатку “Місяць на небі”, далі - оту “Скрипку” і арію з оперети Кальмана Csárdásfürstin. А арії є чардаш, от я і думаю: Віденська штаб-квартира ООН, я вже і так співаю під “мінус” оперні арії, то чого би ще і не станцювати? А щоб підбори не позлітали - зняла і пішла в танець боса. Того ніхто не чекав. Навіть я сама.

Ви часто спілкуєтеся за кордонм із різними людьми. Як тепер нас сприймає світ на фоні політичних перипетій? Чи не перестали помічати багату культуру?

Кожна людина, яка виїжджає за кордон, представляє нашу державу - чи їде на закупи, чи побачити Ейфелеву вежу, чи навчатися. Українці зараз мають найактивніше розповідати правду. Тиждень України в ООН був дуже важливим з цієї точки зору. Під час таких подій ми представляємо себе як окрему націю. Ми, люди мистецтва, не лише співаємо, танцюємо чи демонструємо фешн-колекції. Найважливіше - спілкуємося і транслюємо правду.
П'ять років тому найперше, з чим я як українка стикалася, було нерозуміння - чого ми “сваримся з Росією”, що нас не влаштовує. Україну сприймали як частину великої імперії, а не окрему державу зі своїми політичними переконаннями, культурою, мовою, церквою, піснями. Саме тоді я зрозуміла власну місію - маю показувати, хто ми є. До речі, і зараз не всі сприймають нашу війну як конфлікт з агресором. Австрійці бачать події в Україні як громадянську війну- таку картинку створює ретельно відфільтрована інформація. Австрія вважає РФ “великим другом”, а європейці не настільки сильно цікавляться нами як ми на то сподіваємся - їм своїх проблем вистачає. Але вони сприймають правду, яку чують від “живого” українця з уст в уста, а не з новин.

У лютому Ви вкотре плануєте у Львові сольний концерт. Тягне додому? Чи маєте інші спонуки?

Може, якраз покажу приклад - що так можна (сміється - ред.). Я їхала зі Львов з твердим наміром здобути освіту: хочеш класно співати Моцарта, - їдеш на його Батьківщину і вчишся там, або привозиш сюди коучів, які з цією музикою працюють. Я поїхала працювати з найкращими педагогами, режисерами. Тепер повертаюся у рідне місто - дати концерт європейського рівня для львівської публіки. Привожу додому частину світової музичної  культури - для тих, хто хотів би почути Віденську оперу, але не має як поїхати до Відня.

Яким саме плануєте концерт і коли?

Моя “Різдвяна Оперна Гала” складатиметься з трьох частин: невимушеного італійського бельканто, радісних українських колядок, легких австрійських і угорських оперетних арій. 2 лютого у Львівській філармонії я працюватиму на сцені з Академічно-симфонічним оркестром “ІNSO-Львів”, диригувати буде Ярослав Шемет, диригент Опери в Познані, в концерті візьме участь муніципальний хор “Гомін”. Програма буде “незаїжджена” - музика високого рівня, але легка для сприйняття. Хочу, щоб якомога більше людей вийшли з концерту з посмішкою.

Наталю, знаю, що Ви задумали дещо більш грандіозне. Поділитеся?

У жовтні наступного року у Львові відбудеться оперний фестиваль для молодих вокалістів і співаків. Розумієте, в Україні є велика прірва між консерваторією та оперним театром. Складається враження, що хочуть, щоб у 22-23 ти ідеально співала, виглядала, розмовляла п'ятьма мовами і без репетиції співала “Травіату”. Так не буває! У світі цю проблему давно вирішили оперні студії: випускники вокальних вишів покращують свої навички, навчаються далі, гартують голос невеликими партіями, щоб бути готовими до великої сцени. Так розвивається світова оперна школа. На жаль, до України ще ця практика не дійшла. Фестиваль ми задумуємо як допомогу молодим вокалістам, щоб вони мали де черпати розвиток. Європейська освіта на п'ять днів приїде до Львова: коучі, режисери і диригенти. Фестиваль - освітній, тож найперше, на чому концентруємося, - майстер-класи. Наприклад, від оперної діви Софії Соловій або вокаліста, який співав від Ла Скала до Метрополітен-Опери, а тепер є педагогом-бальканістом. А ще плануємо постановку однієї із трьох найвідоміших опер Моцарта - “Так чинять всі” (“Così fan tutte), яку ще жоден наш театр не ставив. Коли я була студенткою Львівської консерваторії, ми готували її разом зі своїм викладачем Ігорем Федоровичем Кушплером. На жаль, через трагічну автокатастрофу, у якій загинув наставник, постановку завершити не вдалося. Тепер колишні студенти зберуться знову, щоб таки це зробити. А на другий склад 21-26 лютого будемо проводити відкриті прослуховування на всі партії.

Можна детальніше?

Нічого складного не треба буде робити - заповнити і надіслати реєстраційну форму, фото і два своїх записи (можна посилання на YouTube) та сплатити цілком поміркований внесок. Кожен зможе взяти участь у прослуховуванні та бути почутим. У складі суддівської колегії - диригент, два режисери, два вокалісти. Журі буде чесним - це я обіцяю.

За Вашим планом, що зміниться після фестивалю?

За 5 днів хочемо бачити більше людей, які зацікавлені розвивати оперу, і будуть розуміти, що потрібно щось запроваджувати для молодих співаків. Саме для молодих, адже навчати вокалістів потрібно не менше як популяризувати класичну музику.  Якщо мені телефонують із питаннями “яку обрати арію?”, “який репертуар буде підходити моєму голосу?” , “як це читається, як правильно заспівати?”- цим співакам потрібно більше освіти. Тому хочемо починати з маленького - запросити викладачів, коучів, шукати спонсорів, які зацікавляться якісною освітою наших вокалістів - щоб вони були конкурентними на світових сценах.

Яна Ковальчук

 

НАШІ ПАРТНЕРИ