Методику дизайну-мислення давно використовують Facebook, Google, Apple та Samsung. Курси нетрадиційного типу мислення – важлива складова навчального процесу провідних університетах світу, зокрема у Стенфордському. Для України це - новизна. Психолог, викладач Українського католицького університету Максим Коляда розказав про особливості та переваги новітнього мислення.

Пане Максиме, що таке дизайн-мислення? Чи можуть його опанувати люди, які не мають творчої жилки?

Дизайн-мислення – це методологія створення нових продуктів, послуг, рішень, спроба систематизувати ключові елементи творення інновацій. Часто нам здається, що творчий процес – щось містичне та доступне тільки обраним. Насправді, процес креативності має певні алгоритми. Його можуть використовувати не лише дизайнери, але й фахівці банківської справи, бухгалтерії, медицини тощо. В УКУ ми навчаємо цьому підходу майбутніх IT-фахівців.

Чому тоді він називається саме так? Має щось спільне з дизайном?

Донедавна, коли говорили про “дизайн”, йшлося про естетичну складову продукту, оригінальний зовнішній вигляд, форму. Сьогодні наріжним каменем дизайну стає функціональність та досвід, який людина отримує під час користування продуктом. Дизайн-мислення – не стільки про самовираження розробника, скільки про комплексне задоволення потреб користувача.

Яка взагалі мета цього методу? Чим він відрізняється від традиційного підходу?

Рішення починається з проблеми. У традиційних методах вирішальним є “що ми (розробники) думаємо”, тоді як дизайн-мислення рухається у напрямку “що люди відчувають у заданій ситуації”. Ядром процесу є не дизайнер, а людина, для якої створюється рішення. Із неї починається процес, навколо неї обертається і для неї твориться кінцевий результат. Десять хвилин якісної розмови з потенційним користувачем можуть дати більше, ніж 10 годин теоретичних роздумів наодинці з проблемою.

Розкажіть детальніше про процес розробки. Які етапи проходить ідея від зародження до реалізації?

Процес складається із п’яти етапів. Перший - вивчення досвіду через спостереження чи спілкування. Другий етап – аналіз зібраного матеріалу, щоб побачити, що не було враховано нашими конкурентами в попередніх продуктах. Саме це і стає зерном майбутніх інновацій. Третій етап – генерація ідей. Їх формується багато, але залишається кілька. На наступних етапах - прототипування та тестування - створюємо ряд зразків, до яких можна доторкнутись. Тут критично важливо дізнатись, що люди переживали, користуючись ними. Зібрану інформацію використовуємо для створення наступних версій рішень. Цикл може повторюватись, допоки ми не будемо вважати версію продукту готовою для впровадження.

Чи можете навести приклад застосування дизайн-мислення?

Якось ми з друзями усвідомили, що багато львів’ян, пишаючись своїм містом, насправді мало знають його історію. Виникла ідея створення тематичної настільної гри. Початковий варіант був розрахований на шість гравців. У процесі тестування побачили, більша кількість гравців створює яскравіше емоційне поле. Через 6-7 циклів, прототип перетворився на рольову симуляційну гру “Leopolis1527” для 50-60 осіб. Сьогодні вона адаптована для шкіл, ВУЗів, компаній.

Що Ви можете порадити людям, які мріють стати інноваторами?

Інновації – у 99,9% продукт командної праці. Чим більша різноманітність (професійна, культурна) вашої команди, тим краще. По-друге, спілкуйтесь та спостерігайте. Це дозволить зрозуміти, що насправді потрібно людям. Генеруйте ідеї та швидко їх перевіряйте за допомогою прототипів. Так не втратите часу та коштів. По-третє, читайте книги (раджу “Творчу впевненість” Тома та Девіда Келлі) і обговорюйте їх з такими ж амбітними, гарячими майбутніми інноваторами як і ви.

Дар’я Кучер

НАШІ ПАРТНЕРИ