Проект “Ідея міста” з Назарієм Брезіцьким на “Дуже радіо” продовжує працювати над розбудовою нового міста, шукати людей із цікавими ідеями та тих, хто прагне змінити Львів на краще. 

Олег Синютка,
голова Львівської обласної державної адміністрації

 

Олеже Михайловичу, що за час Вашого головування зроблено для Львова та його жителів?

Люди часто не помічають позитивних змін. Завжди здається, що їх мало. Я готовий багато з ким дискутувати про те, що ситуація у країні набагато краща ніж на початку 2015 року, коли я був призначений головою ЛОДА. Найбільше цей період запам’ятається людям війною. Львів несе великий тягар і за кількістю людей, які пішли на фронт, і за кількістю коштів, які ми скеровуємо з бюджету на потреби армії. Попри те, за моєї каденції було відремонтовано найбільше доріг, зросла кількість підприємств і відповідно - робочих місць, реконструйовано школи. Ми спостерігаємо позитивну динаміку розвитку у сільському господарстві і промисловій галузі.

Що потрібно зробити, щоб розвивалось невеличке село чи селище міського типу? Куди людям звертатись, щоб почати зміни?

Президент України провів реформу, яка зараз вважається найуспішнішою, - децентралізацію. Я вважаю, що децентралізація за темпами впровадження уже перевищила досвід Польщі, яку нам ставили в приклад. Але ми повинні розуміти, що наші сусіди витратили 20 років на видимі зміни. Я хочу, щоб ми це відчули набагато швидше, але 5-10 років точно маємо працювати до відчутного результату. Стосовно місцевих громад: їх очільники здебільшого переросли статус сільського (селищного) голови і рухаються далі. Та й досі, на жаль, є голови інертні, які не хочуть нічого робити. А, як то кажуть, під лежачий камінь вода не тече.

ЗМІ дуже багато говорять про сміттєву проблему, яку Вам вдалось усунути, та про землі, які “Синютка незаконно роздав АТОвцям”. Що робите, щоб люди знали, чим займається влада?

Коли я отримав призначення на посаду губернатора, чітко усвідомлював, що не всіх влаштовую. І не мушу всім подобатися. Дуже добре пам’ятаю, як мене відговорювали: “нащо тобі сміття Садового?”, “для чого ти собі цей тягар вішаєш на шию?”. Але коли виходив у місто і люди казали “ти ж голова області, подивись, що відбувається у нашому місті”, то не міг вчинити інакше. Робив все, що було треба.  

Що стосується землі АТОвців, то свою позицію я озвучив не одному керівнику: “якби ці хлопці не взяли до рук зброю і не пішли захищати нашу державу, ти б тут не сидів і не розпоряджався цією землею. Будь добрий, віддай землю тим, кому вона належить”. Земля має розприділятись прозоро. Якщо хтось схитрував, обдурив чи порушив закон - буде за це відповідати. Немає речей, про які б я боявся говорити публічно.  

4-5 липня у Львові відбудеться Форум відновлювальної енергетики в Україні. Будуть підніматися питання можливості переходу Львівщини на альтернативні види енергозабезпечення. Що будете презентувати німецьким колегам?

Незважаючи на те, що Львівська область не є південною, де багато сонця чи вітру, ми є другими після Херсонщини за обсягом встановлених потужностей альтернативної енергетики. До кінця року ще відкриємо щонайменше 8 нових сонячних електростанцій, маємо вже 3 вітрових. У це буде інвестовано понад 60 млн євро і про це ми хочемо поговорити. Дуже хочеться, щоб вітрові і сонячні проекти були не мегавеликими бізнесовими комплексами, а звичними, доступними. Щоб на сільському будинку чи міській багатоповерхівці стояв сонячний колектор або вітрячок, який виробляє енергію. І таке можливо - держава на це дає довгострокові кредити.  

Що має зробити влада і кожен львів’янин, щоб наше місто розвивалось та процвітало?

Вірити в себе і в Україну. Дуже важливо розуміти - все залежить від нас. Від кожного саме на тому місці, де він опинився. Я переконаний, що ми зможемо тут мати більший добробут, ніж будь-де в світі. Можливо, десь в Америці можна стати багатшим, добре заробити, але бути успішною людина може тільки на Батьківщині.

 

 

 Юрій Михальчишин
про львів’ян, безпеку міста та нові проекти

Юрій Михальчишин - екс-депутат ЛМР, екс-депутат ВР та екс-кандидат в мери Львова. У вересні 2014 року був на околиці Краматорська при штабі АТО СБУ на аеродромі.

“Це як брати участь в Олімпійських іграх. Золоту медаль здобуто, але на цьому життя не завершується. Я вважаю, що ми маємо керуватись Євангельськими істинами і саме в той момент я був потрібен там, у зоні бойових дій”

Дипломований політолог зі спеціальністю “політичні інститути та процеси” дуже не любить визначати себе як політика. Юрій прагне надалі розвиватись у сфері державної безпеки і працювати над розвитком нашого міста. На його думку, Львів має прогалини у цій сфері - не масштабні, але їх потрібно заповнювати та якнайшвидше реорганізувати органи державної безпеки. У рамках програми “Ідея міста” Юрій Михальчишин виділив основні проблеми нашого міста сьогодні:

Чинний міський голова, який три роки займався не вирішенням проблем (транспорт, громадський простір, соціальна інфраструктура), а турбувався про свою власну політичну кар’єру, працював не на результат для міста і людей, а задля власного піару. Наслідок - трагедія у Грибовичах, за яку ніхто не поніс відповідальності.

Хаос у міському управлінні господарськими процесами. Всі жителі та гості міста відчувають параліч транспортної системи, брак елементарних санітарних умов у громадському просторі. Юрій називає вулиці Львова “середньоазіатським кишлаком, а не вулицями європейського міста” та зазначає, що в Маріуполі та Херсоні вулиці прибирають частіше, ніж у Львові, вони більш озеленені та не засипані піском як у нас.

Брак робочих місць. Складається враження, що цим ніхто не переймається.

“Політикою у нас є кому займатися, тож хотілося би зосередитись на роботі в органах державної безпеки. Бути корисним своєму народові, державі, місту, де народився і здобув освіту, якби нас не намагались звідси виштовхати”

 

Ольга Мних
про соціальну відповідальність, тенденції розвитку бізнесу, проблему міграції кадрів

Ольга Мних -професор, академік економічних наук, викладач університету Львівська Політехніка.

Як в нас сьогодні працює соціально-відповідальний бізнес, у яких напрямках розвивається? Які перспективи бачите через 5-10 років?

У 2009 році у Львівській області було зареєстровано 571 машинобудівне підприємство. Сьогодні цей показник значно зменшився: поява таких масштабних підприємств з іноземним капіталом як “Fujikura”, “BADER” не створює перспектив для розвитку високотехнологічного сектору. Якщо розглядати далекі стратегії, необхідно залучити освітній та науково-технічний потенціал регіону. У нас є НУ “Львівська Політехніка”, ЛНУ ім. Івана Франка, де виховують кваліфіковані кадри з великим потенціалом, які, на жаль, мігрують за кордон. Стартапи, які розробляють українці, купують іноземні компанії. Це спричиняє “відплив мізків”. Можемо зробити висновок, що потрібно визначити стратегію крупного бізнесу в кожному регіоні, створити умови для малого і середнього бізнесу (за рахунок податків на локальному рівні теж), лібералізувати або запровадити пільгові умови оподаткування. Щоб втримати талановиту молодь і призупинити міграцію, необхідно переглянути кадрову політику, систему оплати праці і преміювання. Мають бути гранти, програми та заохочення залишитись і працювати на благо України.


Що робити звичайному львів’янину? У якому напрямку рухатись і розвиватись, щоб стало краще?

Давати поради - найгірше, що може бути. Кредо, яким я керуюсь протягом усього життя: “Віра у Всевишнього і віра в себе”. Бо віра в себе приходить тоді, коли маєш знання, розум, інтелект, енергію, запал і хочеш діяти. Також має бути нерозривний зв’язок - ідея, думка, дія, результат, задоволення від результату. Тоді буде видно результат і, як говориться у Біблії, “проросте плід”.

 

Слухайте щопонеділка на 104,3 fm на ДУЖЕ радіо

НАШІ ПАРТНЕРИ