Пиво - не жіноча справа багатодітної журналістки

 

Юліанно, Ви - журналіст із багаторічним досвідом. Чому вирішили почати власний бізнес?
Власний бізнес у мене трохи більше ніж рік. Щоб відповісти на запитання так, щоб мене зрозуміли читачі, треба повернутися, напевно, на років двадцять назад.
У мене дуже активне життя: весь час щось роблю. Коли мені було 12 років, помер тато. Відтоді допомагала мамі на роботі. З третього курсу почала працювати журналістом у газеті "Експрес" (нині вже 16 років як я там). Саме в редакції познайомилась із своїм чоловіком - спортивним журналістом Максимом Качурівським. Ми одружились. Через рік народився синок Артем, ще через рік - дочка Віталіна, а знову через рік - наш Третій Номер - синочок Андрій.
А ще через рік... Ні, поки ще не народила (сміється - ред.). Мені зателефонував шеф і зробив пропозицію, від якої, як кажуть, не можна було відмовитись: стати головним редактором нової газети сенсацій і скандалів "Блискавка".
Пригадую як прийшла додому, відкрила пляшку "Хенесі" і до вечора прийняла рішення - звісно, я повертаюсь на роботу. Ще й на таку посаду. Старший уже ходить у садок, середню прилаштовую туди, а для догляду за наймолодшим (йому тоді було 9 місяців)  складаємо "графік чергувань". У мене, крім суботи і неділі, - два вихідних. Чоловікові дають один. Отже, лише два дні у тиждень бабусі сидять із дитиною. Ніби в дитячому графіку нічого не змінилось. Зате я стала працюючою мамою.
Газета стрімко розвивалась. За пів року існування її тираж доходив до ста тисяч і "Укрпошта" визнала нас другою за тиражем україномовною газетою у нашій державі. І от... на піку розвитку видання я вчетверте вагітна! Знаєте, я не залишила газету і не пішла в декретну відпустку (не враховуючи двох місяців до і після пологів). Я просто почала працювати вдома. Ми живемо у третьому тисячолітті і немає жодної різниці, де стоїть ноутбук: у тебе на кухні чи в редакції. Моє життя було наповнене сім'єю і газетою. Але без "Блискавки", я не була такою організованою і мало що встигала. Тепер же з’явилися такі навички тайм-менеджменту, що я знаходжу час і для спортзалу, і для подорожей (повторюсь: ноутбук з однаковим успіхом може бути в редакції, на кухні, в Карпатах, чи на морі), навіть танцями на пілоні зайнялась.

Стільки всього! Де ж Ви знайшли місце у цьому щільному графіку для власної справи?
Моя четверта дитина - донечка Злата - пішла у садок. З’явилось забагато вільного часу. Я встигала все зробити, а час залишався. І я лежу. Ну як це: лежу і нічого не роблю? Я сильно себе картала за це! Так, це був нервовий розлад. З’явилась хвороблива тривожність: я панічно боялась за дітей і... пішла до лікаря. Дякувати Богу, психіатр сказала, що я - не її пацієнт і запропонувала відпочити. Ха-ха! Та я ж від того відпочинку з розуму сходжу!
Тоді я вирішила організувати безкоштовний гурток юного журналіста на базі районного дитячого клубу. Але мені так і не відповіли (я, до слова, від пропозиції не відмовляюсь - готова робити це і зараз). Розглядала тоді різні варіанти зайнятості - не в журналістиці, бо кращої за мою редакцію немає. Дивилась у бік комунікації: реклама, маркетинг, івенти, креатив. Та все мені було не до душі. Такі “муки творчості” тривали десь протягом місяця і тут...
31 січня минулого року ми з сином пішли купляти всю потрібну канцелярію, адже наступного дня починалася підготовка до школи. Йдемо в найближчий магазин. А там -  вивіска “Оренда. Продаж”. Думаю: от я би щось тут вигадала! Але що?! Вже за дві хвилини я знала, що це буде пиво. Хоча раніше про таке не мріяла, не думала і не планувала.

Розкажіть Ваш хід думок: як за дві хвилини із головного редактора надумати стати "пивною баронесою"?
З розумних книжок я запам’ятала, що займатись потрібно або тим, що любиш, або тим, чого бракує. Люблю я журналістику, а бракує …. живого розливного пива! Такого справжнього, смачного, щоб багато краників і асортимент на будь-який настрій. Слабеньке - втамувати спрагу; міцне, густе і насичене - розслабитись; гіркіше - до тараньки; солодше - до піци; фруктове - до поцілунків (усміхається - ред.).
Торік я бачила такий магазин в Одесі. Крім пива, там мені дуже сподобався продавець - такий колоритний одесит. Люди ходили не так на пиво, як "до того хлопця". І мені закортіло зробити такий же колоритний заклад - щоб приходили до мене не лише по пиво, а й по настрій. Бо ми з чоловіком такі: цікаві і балакучі. До речі, був один курйозний випадок. Коли ми відкрили "Фонтан", до мене прийшов чоловік і каже: "Прийшов на тебе подивитись". Спочатку обурилася: я що - експонат?! А він продовжує: "Кажуть, Макс жінку з чотирма дітьми кинув і відкрив пивбар з коханкою". Ну як до таких пліток ставитись? Приємно! Це ж найбільший комплімент - коли дружина виглядає як коханка (сміється -ред.).
Знову ж таки за іронією долі, в той момент телефонує чоловік і каже: "Я наробив гарячих канапок - купи пива". Це був ще один знак. Пригадую, відповіла: буде тобі пиво, цілий фонтан пива. Тому магазин ми назвали "Фонтан".
Більше я ні з ким не радилася і ні хвилини не вагалася. Наступного дня я оформила ФОП. Робота над проектом почалася.  Ідея створення “Фонтану” з’явилася 31 січня, а 14 березня ми вже святкували офіційне відкриття першого закладу! 


Четверо дітей - це ж ціла купа часу вдома. Як не загубитися поміж дитячих пляшечок?
Та чому не загубитись - я загубилась у “безвилазному” декреті на 5 років. Тому пелюшками, памперсами і пляшечками я “насолодилась” повною мірою і раджу кожній мамі якомога довше бути в декреті. Я вам більше скажу: вважаю, що саме чемним і відданим декретом заслужила таку цікаву і відповідальну посаду. А от з четвертою дитиною я була досвідченою мамою, яка вже знає як знайти час на манікюр, спортзал, шопінг, творчість, бізнес, мандрівки і навіть нічні розваги.
Інколи ми з Максом порівнюємо стиль нашого життя зі станом футбольного воротаря під час пенальті: завжди повна готовність!

А що Ви маєте на увазі під "нічними розвагами"?
Дуже люблю дискотеки, нічні клуби... Але багато років там не була - то не мала можливості, бо діти грудні, то не було компанії. І тут однокурсник чоловіка запросив нас взяти участь у розважально-інтелектуальній грі MIND GAME. Коханий відмовився -  йому не цікаво. А я не просто пішла. Я стала капітаном нової команди інтелектуалів "Експресивка", кістяк якої складають однокурсники мого чоловіка. Уже два роки як ми граємо і дуже часто виграємо. Чемпіонат відбувається у нічних клубах (раніше - у "Старгороді", тепер - у "Малевичі"), а  після ігор - афтепаті. А тепер оцініть мій хитрий задум: танцюєш до ранку, а чоловік не злиться і не ревнує - я ж під наглядом його однокурсників!

Як діти ставляться до маминої постійної зайнятості?
Діти постійно з нами. Зараз їм 10, 9, 7 і 5 років. Вони відвідують дуже багато секцій, мають розряди з шахів, а ще футбол (двоє хлопців і старша донечка), плавання, танці, бойовий гопак, англійська і навіть макраме. Водимо-возимо їх самі - нянь ніколи не було. Інколи бабусі приходять - зараз рідше, а колись ледь не щодня. Діти відчувають нашу зайнятість хіба що влітку, коли не в школі. Але ми вже звозили їх на море, зараз збираємо у табори. Тому не думаю, що обмежуємо їх в увазі. Навпаки, коли я цілий день вдома, вони бачать непричесану жіночку, яка постійно намагається їх нагодувати. А мої діти не мають сильного апетиту: в маму, певно, вдались - моя талія 62 сантиметри! Коли я працюю - супер: мама не кричить, одягає гарну сукню, має чудовий настрій і вона не змушує їсти зупу.
Додам, що всім своїм успіхам я завдячую дітям. Як не парадоксально, але із кожною наступною дитиною у мене з’являлось усе більше ідей, можливостей і грошей. Тому не бійтесь народжувати. Саме діти змінюють на краще нас і цей світ!

 

Тетяна Корочанська 

Фото з архіву Юліанни Канді 

НАШІ ПАРТНЕРИ