Ексклюзивно для РІА-Львів, відверто про політику, особисте життя та хобі в інтерв'ю з Дмитром Добродомов, народним депутатом України VIII скликання, лідером партії “Народний контроль”, журналістом та медіа-менеджером.

Пане Дмитре, "Народний контроль" і "Громадянська позиція" утворили спільну платформу для "перезавантаження” влади. Яким є Ваше бачення оновлення українського політикуму?


Попереду президентські, парламентські, місцеві вибори. Зараз якраз реальний шанс перезавантажити країну. Тому ми вирішили об’єднатись і перейти від слів до діла. У теперішньому політикумі жодна партія не має достатньої кількості людей, щоб здійснити це перезавантаження на всіх рівнях влади. Наше програмне завдання полягає у тому, щоб кандидат на найвище державне крісло одразу показував своїх претендентів на посади в межах президентської квоти (голова СБУК, генпрокурор, міністр оборони, голова НБУ тощо). Ці особи повинні бути партійними і мати підтримку професійного середовища. Зараз ми опрацьовуємо відповідний законопроект.
Якби Петро Порошенко у 2014 році сказав, що його кум Луценко буде Генпрокурором, а Гонтарєва - головою Нацбанку, не впевнений чи пройшов би він у другий тур взагалі.  


Щоб побороти систему - необхідно замінити людей.

І тут виникає питання: на кого замінити? Для того і потрібні демократичні платформи. До прикладу, членами моєї партії є різні люди: волонтери, атовці, журналісти. Близькі до нас - партії “Громадянська позиція”, “Рух нових сил”, “Європейська партія” - ті , які можуть об’єднати свої зусилля і висунути єдиного кандидата у президенти, піти на вибори спільно та  вигравати разом.

Якщо говорити про політику сьогодні, більшість партій себе дискредитували. Як думаєте, кому тепер довірятиме виборець?
Соціологічні опитування охоплюють 12-13 % тих, хто збирається йти на вибори. Це мізерно мало. Суспільство хоче бачити у владі нових політиків, адже половина виборців не довіряє жодній партії. Їм потрібні нові обличчя. Такі як ми: партії, що утворювалися за іншим принципом. Ми маємо представити людям наші цілі, щоб здобути відповідний рівень довіри. За ці чотири роки мені ні за себе, ні за моїх однопартійців не соромно.

Останнім часом багато говорять про Ваші наміри балотуватись у президенти. То все ж - так чи ні?


Мета будь якої політичної сили - повністю або частково прийти до влади, щоб зреалізувати свої задуми.

Звичайно, кожна партія, має електоральний кредит довіри, повинна висувати свого кандидата в Президенти. Оскільки ми створили єдину платформу, то прийняли концепцію єдиного кандидата. Це буде людина, яка на той момент буде мати найвищий рівень довіри: якщо Гриценко - то Гриценко, якщо Добродомов - це буде Добродомов.

Чи не найперша асоціація із Вашим іменем - програма журналістських розслідувань “Народний контроль”. Наскільки складно поєднувати професію журналіста і політичну кар’єру?
Усе почалося із програми “Хто тут живе”, де ми вивчали декларації і дивилися, чи заробіток декларантів відповідає рівню життя. Правоохоронним органам було начхати на наші розслідування. Так виникла необхідність впливати на корупційні процеси. Наприклад, у своїх розслідуваннях ми говорили про законні і незаконні статки окремих чиновників. Тепер маємо закон про Е-декларації, відкриття реєстрів рухомого і нерухомого майна - ці речі перевіряють офіційно. Розслідували контрабанду лісу -  є закон про мораторій на вивіз кругляка. Це дозволило оживити нашу деревообробну галузь і створити десятки нових робочих місць. Втім, журналістського впливу було мало - довелося йти в політику.

Вам неодноразово погрожували після журналістських розслідувань. Не виникало бажання відсторонитися від небезпечної професії, щоб захистити свою родину, себе? Чи свобода слова варта такого ризику?
Єдиний захист журналіста і політика - публічність. Коли ти насправді публічна особа, ті, хто хотів би нашкодити, не наважуються, розуміючи, що це буде мати широкий розголос. Прикро визнавати, але захист “незручних” медіа-персон та політиків у нас зведений до нуля.

Поговорімо трохи не про політику. Нещодавно Ви одружилися вдруге. Коли дружина - професорка і доктор наук, а чоловік - депутат, хто готує вечерю?
Дружина. Звичайно, ми ходимо у ресторани, якщо багато роботи і готувати ніколи. Але те, що моя кохана - професор не заважає їй бути гарною, розумною жінкою і хорошою дружиною. Я абсолютно щасливий із нею. У нас цікава історія знайомства: познайомилися на ток-шоу “Чорне дзеркало”. Мене посадили біля чарівної білявки. Я спочатку думав, що Анна - помічниця одного з депутатів. Та коли почався ефір і її представили, зрозумів, що помилився. З того часу вже минуло 3 роки, а я закоханий у дружину так само як тоді.

Пані Анна - політолог. Ви - політик. Хто кому дає професійні практичні поради?

Вона викладає теоретичну політику. Звичайно, їй цікаво, як це виглядає на практиці. Я дізнаюсь як би правильно воно мало бути. Ми розмірковуємо, чому багато теорій у нас не працює і що потрібно, щоб вони запрацювали.

Як ви проводите разом час? Є спільне хобі?
Дуже любимо подорожі і активний відпочинок. Хочемо якомога більше побачити. Комбінуємо поїздки Україною та за кордон. На вихідні можемо поїхати, наприклад до Умані або ще в якесь цікаве місце. А коли у нас відпустка - плануємо подорож закордон.

Багато часу Ви, вочевидь, проводите у столиці. То Ви - вже киянин, чи львів'яни колишніми не бувають?
Хто народився у Львові - львів’янин назавжди.

Наталія Войтович, Яна Ковальчук

НАШІ ПАРТНЕРИ