У Львові чимало красивих, загадкових та неповторних вілл. Але не всі дійшли до наших часів у первісному вигляді: щось добудовували, щось перебудовували. Вілла Івана Франка належить до тих будівель, яку час пошкодував, а люди вберегли. Вона не зазнала змін з часу її побудови.

Після одруження Іван Франко з Ольгою Хоружинською довго шукали собі помешкання. Майже 16 років вони мандрували по львівських квартирах, поки 2 листопада 1901 року не придбали нарешті землю на Софіївці (так називався тоді цей район). Вони почали будівництво власного будинку. Сьогодні ця вілла відома як “Дім Франка” (вул. Івана Франка, 152). Дружина Франка наполягла, щоб будинок був схожим на віллу професора Володимира Антоновича, яким Ольга захоплювалася. Професор Антонович у ті часи був ідейним натхненником “Старої Київської громади”. Якщо глянути на тодішні світлини, то чітко видно схожість цих будинків. На першому поверсі (партері) було 5 кімнат і дві гостьові - на горі. Першою дім Франків відвідала Леся Українка, яка пізніше писала мамі: “Далеко дуже той дім, аж за містом. Місце гарне і хата нічого собі”.

  

Будинок зводила польська будівельна компанія. Під час будівництва подружжя часто сварилось: Ольга вважала, що будівельники халтурять, а Франко списував це на звичайну прискіпливість дружини. Проте, коли будинок збудували, зʼясувалося, що він дуже холодний, у просторій віллі часто завивав вітер, єдиною теплою кімнатою у будинку була їдальня, де взимку грілася уся родина, а кабінет Івана Яковича, де він працював над своїми творами, вдома називали “Сибіром”. Від пронизливого холоду Франка часто рятував рудий кіт - мав звичку любив сидіти на шиї або на колінах письменника, коли той працював.

Ольга Франко була доброю господинею. У підвалі родина тримала курей та кролів, там же була і пральня. Довкола вілли Франко посадив чимало фруктових дерев, тож Ольга Федорівна готувала на зиму варення, конфітюри, компоти, вина та наливки.

У цьому будинку Іван Франко прожив з 1902 по 1916 рік. Після смерті чоловіка, щоб якось вижити, Ольга Франко здає перший поверх будинку в найм.

У жовтні 1940 року Петрові Франку на базі будинку вдалося створити музей Івана Франка, хоча на цей момент на 2 поверсі все ще мешкала Ольга Федорівна. Він став першим директором музею і доклав чимало зусиль, щоб створити експозицію в її сучасному вигляді. Адже Перша і Друга світові війни, винаймання першого поверху випадковим людьми не сприяли збереженню речей письменника.

   

У 1941 році помирає Ольга Франко і будинок займає німецький офіцер. З початком Другої світової війни, музей було закрито для відвідувачів. Коли Львів окупували німці, тут мав поселитися фольксдойчер – директор фабрики мила. Він хотів перебудувати будинок, але авіабомба, яка впала на подвірʼї музею на сам Великдень, змінила його плани. Після війни музей Франка відновив свою роботу. З 1946 по 1949 рр. директором музею був Тарас Франко, але його звільнили за небажання підганяти батька під тогочасні шаблони радянської ідеології.

Нове життя у дім Франка вдихнула донька Анна. У 1967 році вона приїхала до Львова з Канади і дуже перейнялася створенням меморіальної експозиції. Анна хотіла, щоб будинок знов був таким як тоді, коли у ньому жила сімʼя Франків, як вона пам`ятала. Музейні працівники підтримали ініціативу і детально записали її спогади про те, як виглядала та чи інша кімната, де що стояло. Усі її спогади були враховані при створенні сучасної експозиції. У другий свій приїзд Анна привезла низку речей, що належали Івану Франкові - зокрема, його вишиванку.

Єдиним приміщенням, яке довший час не реставрували, була кухня. Але 30 листопада цього року відкрилася автентична Франкова кухня – із справжнім столом, на якому готувала, креденсом, у якому зберігала посуд і кухонне начиння, та “холодильником”, яким користувалась родина Петра Франка на початку 20 ст. Коли робили капітальний ремонт, відтворили колір та розписи стін. Сьогодні будинок виглядає максимально подібно до вигляду за часів Франка. Єдине, що не збереглося, – фруктовий сад. З дерев, що зараз оточують будинок, лише одне Франкове – груша. Але родить вона дуже рясно. Цього року у Домі Франка навіть проводили акцію “Груші з Франкового саду”.

 

У теперішнього директора Дому Франка Богдана Тихолоза чимало планів на майбутнє. Щоб ще більше занурити відвідувачів у епоху Франка, віллу озвучили. Тепер відвідувачі самі чують як завивав вітер у печах, як співала товаришка Франка Соломія Крушельницька, як на кухні шкварчить печеня, сміються діти, бавлячись у будинку. На постійній основі віднедавна діють дві костюмовані екскурсії: “Візит до Франків” (про себе і своє життя у цьому домі розповідають самі Іван Франко і його дружина Ольга) та “Франчата про тата” (Франчатами називали дітей Франка, тож екскурсія ведеться від імені Петра та Анни, які діляться спогадами про маму і тата, про побут на віллі та свої дитячі роки).

 

Редакція журналу “РІА-Львів” щиро дякує за детальну інформацію подружжю франкознавців Наталії та Богданові Тихолозам.

Наталія Войтович

світлини Романа Бречка



НАШІ ПАРТНЕРИ