Львів - чудове місто. Для кожного він відкривається по різному. Хтось захоплюється архітектурою - почуття та емоції зашкалюють під час прогулянки вуличками середньовічного Львова. Комусь подобаються оригінальні ресторани - приїздить до Львова, щоб потрапити до легендарної кав'ярні, скуштувати запашної кави і доброго львівського пляцка. А хтось приїжджає, щоб познайомитися із оригінальним і незвичним Львовом - наприклад, еротичним. Редакції “РІА-Львів” львівський  екскурсовод Оксана Чепига провела таку екскурсію.

Свою розповідь дівчина розпочала із власного вірша.

Місто, як і люди
Має свою карму!
Унікальне по природі
Та своєму шарму ...
Величезне розмаїття
Кав’ярень та левів
Храмів, двориків та скверів
Перехопить подих,
І забракне слів...
Коли дізнаєшся про “еротичний Львів!”

Оксана Чепига

Оглядаючи еротичні барельєфи та скульптури часів Ренесансу та Бароко, чи думали ми про те, що хотів нам сказати митець, який зміст вкладав у оголених дівчатах на фасаді?

Оперний театр (Національний академічний театр опери та балету ім.Соломії Крушельницької) - одна з найвеличніших будівель Львова, яка понад сто років красується на центральному проспекті міста. Фасад театру багато прикрашений скульптурним декором, виконаний у стилі віденського неоренесансу. Кожна скульптура має глибокий зміст та значення. Внизу у двох нішах розмістилися Трагедія з кинджалом у руці та Комедія з маскою. Аттик оздоблюють фігури 6 давньогрецьких муз, які  граційно примостились у трикутних просторах. Одна з них звабливо показує спину - це Фортуна. Скульптор наче натякав, що вона за звичкою відвернулась від людей. Найвищу точку будівлі прикрашає Слава із золотою гілкою. Подейкують, що натурниця була вагітною, тому у скульптури такий заокруглений животик. Та крім галицьких легенд, жодних документальних підтверджень цієї версії нема.

 

Поруч із Оперним театром - Драматичний театр (Національний академічний український драматичний театр ім.Марії Заньковецької), у якого є своя пристрасна історія кохання. Саме кохання змусило Станіслава Скарбека збудувати найбільший у східній Європі театр. Відомий львівський ловелас закохався у молоду панянку Софію Яблонську, яка стала його натхненницею та дружиною. До її ніг він поклав усі свої статки. Проте кохання завершилося, Софія вийшла заміж вдруге. Як не дивно, чоловіки не ворогували через жінку. Станіслав Скарбек навіть ставив у своєму театрі п'єси авторства чоловіка своєї колишньої дружини. 

Фешенебельний готель “Жорж” приймав у своїх апартаментах чимало відомих осіб. Серед них і Оноре де Бальзак, який зупинявся тоді ще у готелі “Де Русь”, коли їхав до своєї коханої Евеліни Ганської. Чотири німфи, які є алегоріями Європи. Азії, Америки та Африки, “живуть” у нішах на фасаді будівлі.  

Найбільший ловелас та спокусник всіх часів та народів, Джакомо Казанова, у 1767 р. прибув  до Львова, рятуючись від гніву польського короля. Казанова випадково вбив на дуелі монаршого фаворита і був змушений похапцем покинути Варшаву. Цілий тиждень Казанова провів у звабливої панянки, перш ніж покинути наше місто. 

На вулиці Сербській усі перехожі обов’язково зупиняються біля цього пам’ятника і залазять йому до кишені, намагаючись зігріти те, що, на їхню думку, явно замале. Це - Леопольд фон Захер-Мазох, який провів своє дитинство у Львові. Якось він підглядав за своєю тітонькою у замочну щілину, коли та займалась коханням. Тітка його побачила, взяла різку і добряче відлупцювала. А йому сподобалось! На еротичному піднесенні, він не відчув болі, а лише задоволення. Пізніше Леопольд описав свої емоції у творі “Венера в хутрі”. 

Трішки вище, на куті вулиць Руська, Сербська та площі Ринок розташувався “дім загального зіпсуття” (так колись називали борделі). У спадок від будинку розпусти нинішній банк отримав не тільки підземелля, але й готичні контрфорси, які досі підтримують стіни будівлі. 

До слова, борделів у Львові було чимало. Дівчата, які займались древнім ремеслом, платили місту податок. За ці гроші проводився благоустрій Львова. Про чималу кількість  повій у Львові писав німецький дипломат, який прибув до міста у кінці 18-го століття. “Дівчат, зодягнутих у бурсучі хуторка, обвішаних білим і червоним шовком, снується так багато, що Берлін виглядає Єрусалимом, у порівнянні з тим Вавилоном”.  Була у Львові своя “вулиця червоних ліхтарів” - у самісінькому серці фінансового Львова, де було зосереджено більше 20 банків. Зараз це вулиця Леся Курбаса і театр, який носить його ім’я. А будувалося приміщення для Казино де Парі. 

Шляхетське казино діяло в будівлі теперішнього Будинку вчених по вул. Листопадового чину. Казино на замовлення власників кінних заводів будували найкращі архітектори Австро-Угорщини – Гельмер і Фельнер. У ньому не тільки грали на гроші, але й проводили найкращі у Львові бали. Сюди приходили багаті наречені, щоб знайти собі чоловіка. Під час танцю чоловіки повинні були надягати білі рукавички, бо доторкатись голою рукою до спини дівчини вважалося неприпустимим. І якщо таке трапилося, вирок один – одруження. Торкатись було не можна, а залишитися на ніч у гостьових кімнатах, щоб ніхто не бачив - можна!  

 

Володимир Морозов

Фото: Соломія Цура

 

НАШІ ПАРТНЕРИ