З січня в Україні стартувала передвиборча кампанія кандидатів у президенти. Щоправда офіційно стартувала вона в тих 13 осіб, кого схвалила ЦВК. Чому кандидати не квапляться реєструватись та які піар-технології вже встигли використати - розберемося далі.

Хто вони - технічні кандидати?

Технічні кандидати – не нова проблема в українській політиці, проте у цьогорічній кампанії вона набула нових масштабів. Ця технологія може забрати в лідерів понад 1% голосів. Може здатись, що це небагато, але для гонитви за президентським кріслом - цілком достатньо. То як це працює? Образ, гасла та рекламу технічним кандидатам створюють схожою до фаворитів перегонів, адже орієнтуються на ту ж групу виборців. Завдання технічного кандидата може бути не лише забрати голоси, а й створити антирекламу. З цією метою Сергій Каплін, у відповідь на обіцянку Юлії Тимошенко знизити ціну на газ вдвічі, з білбордів усієї України пообіцяв знизити ціну на газ в чотири рази. Нівелювання обіцянок топ-кандидатів також є одним із завдань технічних кандидатів. Окрім цього, кожен кандидат у президенти, згідно закону, може делегувати своїх представників у виборчі комісії, що дає право контролювати процеси та оскаржувати результати виборів. Раніше також використовували метод однофамільців: розраховуючи на неуважного виборця, висували кандидата із співзвучним з лідером прізвищем. Проте відтоді як у бюлетені почали писати коротку біографію, цей метод втратив популярність. На виборах 2019 року є чотири кандидати-однофамільці, два з яких використовують вибори президента задля піару своєї політичної сили.

 

Не президентом єдиним

Кандидати, які об’єктивно розуміють свій програш на президентських виборах, використовують їх як трамплін перед виборами до Парламенту. Така собі виборча кампанія тривалістю у майже рік. Крізь призму себе популяризують партію, чим додають їй шансів на перемогу. А в країні з парламентсько-президентською формою державності гроші і влада зосереджені за трибуною Верховної ради. Звичайно, експерти пропонують запровадити кримінальну відповідальність для технічних кандидатів: законопроект, яким пропонується покарання до 6 років ув’язнення, вже зареєстрований у Парламенті, але мусимо розуміти, що в цій виборчій кампанії вже нічого не зміниться. А далі-час покаже.

 

“Проти всіх” має обличчя

Графа “проти всіх”, яка в часи свого існування забирала до 10% голосів, на виборах 2019 року отримала друге життя разом із появою політичних амбіцій у Володимира Зеленського. До речі, він вже став одним з лідерів використання брудних політичних технологій. Сайт “Зе! Команда” зламали у день його запуску, далі були провокативні розслідування журналістів і беззмістовні напади опонентів у прямих ефірах. Але соціологічні опитування говорять про те, що кандидат стійкий до цього, адже він “проти всіх”. До речі, не тільки Зеленський постраждав від роботи хакерів. Обліковий запис Садового у Google та його сторінка на Youtube були повністю знищені, а відео, які мали більше мільйона переглядів, видалені.

   

Фейкова соціологія

Рейтинги завжди містять елемент гри, змагання, тому такі важливі для асоціації із словами “перемога” чи “провал”. Любов до рейтингів проявляється у замовленні власного бачення електоральних уподобань українців. Для цього штаби кандидатів у президенти перед виборами взагалі не звертаються до соціологічних компаній, а просто вигадують свої соцопитування та їхні результати. Назви фейкових служб при цьому співзвучні з існуючими. До цього методу найчастіше вдаються маловідомі кандидати та партії, щоб оприлюднювати вигідні для себе показники та “розкручувати” партію. Якщо ж є намір провести опитування з вигідним для себе результатом, у анкети додають імена людей, які не заявляли про політичні амбіції. Наприклад, Святослав Вакарчук, який у цих опитуваннях відбирає голоси в опозиції. Таке опитування проводять в одному місті, але позиціонують як всеукраїнське. Це значно спотворює електоральну картину та нав’язує потрібних лідерів.  

Хто перший?

Передчасно почата агітація і є основним методом маніпуляції. У Центральній виборчій комісії заявили, що задовго до початку виборчої кампанії в усіх регіонах України потенційні кандидати у президенти розпочали агітацію, хоч, відповідно до закону, могли зробити це лише наступного дня після дня реєстрації ЦВК. Проте зовнішня реклама, як і агітаційні ролики та прихована реклама у медіа побачили світ задовго до оприлюднення кандидатами наміру брати участь у виборах. Дехто і досі відтягує подачу документів до ЦВК, адже тоді доведеться виводити з тіні усі кошти, витрачені на рекламу. Хоча за роки в політиці відмивання грошей вже стало справою професійною і майже непомітною.

 

Українська політика перетворилась на шоу, де виборцю потрібно час від часу виходити на антракт і витримувати паузу. За цією грою криється криза кадрів та імпотенція керуючих органів, які диктують моду на популізм, а не стратегію. Прикро одне: глядач не розуміє, що попит породжує пропозицію, а квитки на виставу купує він сам. Наша політика – віддзеркалення суспільства і стану нашої політичної культури. І допоки ми не замовимо стратегію розвитку, а не персону, - будемо глядачами брудних танців політтехнологів.

 

Володимир Подгорний,

соціолог

Кожен із кандидатів знайшов свою нішу і відповідно до цього розробив свою історію. З брудних виборчих технологій цієї кампанії - велика кількість кандидатів, а головна платформа – Фейсбук. Для цього спеціально розкачують емоції, які і є аргументом цієї кампанії. Далі буде тиск на ЦВК. Але допоки не буде замовлення на план дій, а не людину, будемо мати те, що маємо від виборів до виборів. Було б добре, щоб суспільство це усвідомило перед парламентськими виборами, бо вони - найважливіші для нашої держави.

 

Дар’я Кучер




НАШІ ПАРТНЕРИ