Без українця кримськотатарського походження Ахтема Сеітаблаєва складно уявити наш сучасний кінематограф. “Хайтарма”, “Чужа молитва”, “Кіборги”, “Захар Беркут” — ці та чимало інших картин стали ковтком свіжого повітря для українського глядача і справжнім відкриттям для іноземців. Про “кінокухню”, історію і політику — дізнавайтеся далі з нашої розмови.

- Після Революції Гідності український кінематограф отримав друге дихання і переживає своє відродження. На Ваш погляд, яке кіно потрібно зараз українському глядачу?

Я не відчуваю якихось змін у смаку українців щодо кіно. На мій погляд, український глядач мало чим відрізняється від будь-якого іншого: йому цікаво, якщо в стрічках розповідають про країну, відмінності, характери, взаємовідносини, гумор, біль і надії.... 

Якщо ми подивимося на касові збори, найбільш затребуваними є комедії, пригодницькі стрічки та фільми жахів. Однак глядач потребує різних жанрів. Гостросоціальні стрічки, драми і трагедії, які розповідають про сьогодення користуються не меншим попитом. Тому важливо, щоб кіно не повчало, а навчало - щоб глядач сам міг зробити висновки. Фільм повинен викликати емоції. Щоб було над чим посміятися і поплакати, замислитися, уявити себе героєм цієї кінокартини та “пережити” те, що відбувається на екрані.  

 

- Ахтеме, деякі стрічки (наприклад, “Кіборги” та “Захар Беркут”) - про українську історію. Як доносити її до іноземного глядача?

Для кожної людини (будь-якої національності) важливими є питання безпеки (своєї і рідних), якісної освіти, доброї медицини, гідної старості. Це фундаментальні, необхідні речі. Я ще, принаймні, не зустрічав людини, якій би цього було не потрібно.

Якщо взяти до уваги американське кіно, лише певна частина створеного контенту потрапляє у світовий прокат. Чому тоді Голлівуд лідирує? Адже є країни, які знімають більше стрічок. Все просто: в основі сюжетів голлівудського кіно - фундаментальні речі. Те, що робить людину - людиною, коли вона відстоює право на Батьківщину, свій спосіб життя чи бореться за кохання.

Як на мене, коли ми розповідаємо про українську історію, не варто забувати, що ми прагнемо зробити фільм для якомога ширшої аудиторії. Тому в його основі повинні бути закладені цінності, які розумітиме будь-хто і будь-де.

Наприклад, коли ми йдемо дивитися “Ромео і Джульєтту”, вже відомо як закінчиться ця історії — обидвоє закоханих загинуть. Чому ж тоді по всьому світу не перестають ставити цю виставу? Мабуть, глядач у залі ототожнює себе з головними героями, які знають: попри те, що їхнє кохання ні до чого не приведе, у світі є місце диву. Саме тому драматургія Вільяма Шекспіра є завжди актуальною. Там є фундаментальні речі: кохання, ненависть, страх, гідність, дружба, відданість...

За таким принципом ми й намагаємося робити фільм “Захар Беркут”, у якому закладені важливі цінності. А для мене вони є актуальними, бо я - кримський татарин і українець, а частина моєї Батьківщини - окупована. Тож зараз я не маю можливості їздити до своїх батьків і друзів до Криму.

 

- Ви активно підтримували на виборах експрезидента Петра Порошенка. Чи були пропозиції йти в політику? І взагалі - збираєтеся?

Ні, таких пропозицій не було. Мене не раз запитували: бачу я себе в політиці, чи не бачу. Я подумав і вирішив: принаймні зараз на тому місці, на якому я є, тобто як режисер, актор і громадський діяч, я, можливо, принесу більше користі, ніж якщо буду депутатом, який насправді не формує порядок денний, нічого не вирішує, а є тільки штатною одиницею.

Я - доросла людина, мені 47 років. Тому звик брати участь у формуванні рішення. Як режисер, я не обтяжую себе якоюсь партійною дисципліною, говорю завжди правду і те, що вважаю за потрібне, відстоюю особисті переконання. Я робитиму все для того, щоб Україна була вільною і незалежною країною волелюбних людей, як би пафосно це не звучало. Тому я й не пішов у політику.

 

- А як ставитися до того, що багато творчих людей зараз прагнуть бути політиками?

Якщо це свідомий вибір людини, яка дійсно знає, яку користь вона може принести - чому ні?

 

- Проте Ви гостро реагували на те, що Володимир Зеленський вирішив позмагатися за президентське крісло...

Бо я не вважаю його президентом своєї держави! Як на мене, ця людина не здатна привести Україну до справжньої демократії, до верховенства права. У своїй передвиборчій програмі він заявляв, що не буде корупції, корупціонерів посадить, знизить тарифи, а з олігархами розбереться... А де це все?!

Мені відразу було зрозуміло, що все це - брехня! І справа навіть не в тому, що він артист. Для мене це та ситуація, коли роль з кіно перенесена в життя. Тільки в тому кіно люди не вмирають, а у реальному житті — так.

 

Оксана Войтко

Фото зі сторінки у Фейсбук

 

НАШІ ПАРТНЕРИ